Бобрицька  загальноосвітня  школа  І-ІІ  ступенів

Гадяцької  районної  ради   Полтавської  області

 

 

       Історія  Бобрицької  школи  -  це  частина  історії  села  Бобрик,  яка  тісно  пов’язана  з  родиною  дворян  Масюкових  та  історією  всієї  України. 

      В  останній  чверті   ХІХ  століття  початкова  школа  існувала  при  церкві,  де  священник  навчав  хлопчиків  Закону  Божого,  арифметики,  читання,  письма.  У  1900  році  Бобрик  налічував  238  дворів,  1060  жителів..  У  зв’язку  зі  значним  ростом  населення  громадою  обговорюється  питання  про  будівництво  школи.  Жителі  двох  найбільших  вулиць,  Роменця  і  Геївки,  наполягали  на  тому,  щоб  школа  була  побудована  на  межі  саме  цих  двох  вулиць.  Але  рішення  було  прийнято  про  будівництво  у  теперішньому  центрі  села,  поблизу  Вознесінської  церкви.

       Школа  була  побудована  на  кошти  громади  та  матеріальної  підтримки  дворян  Масюкових.   Протягом  всього  часу  існування  школа  і  школярі  відчували  постійну  допомогу  місцевого  поміщика  та  його  дружини. 

      Отже,  про  Масюкових  варто  сказати  окремо.

     Село  Бобрик  з  прилеглими  землями  було  подароване  веприцькому  сотнику  Федору  Масюкову  універсалом  гетьмана  Скоропадського:  «…надаем  ему  село  Бобрик  сотне  Веприкской  положение имеющее..».  Універсал  датований  23  липня  1709  року.  Так  було  відзначено  участь  сотника   Ф.Масюка  у  обороні  Веприцької  фортеці  під  час  шведської  облоги  1708  року.  З  часом  на  бобрицьких  землях  Масюки  розгорнули  багатогалузеве  господарство.  Сама  родина  стала  відомим  дворянським  родом.  На  жаль,  в  умовах  існування  українських  земель  в  межах  Російської  імперії,  прізвище  Масюки  довелось  змінити  на  Масюкови.

      Семен  Прокопович  Масюков  був  обраний  головою  повітового  дворянства ,  і  це  зумовило  будівництво  кам’яного  будинку.  Автор  проекту  невідомий,  але  є  підстави  вважати,  що  в  його  розробці  приймав  участь  сам  господар  С.П. Масюков  ,  в  минулому  військовий  інженер-будівельник.  Архітектурний  стиль  будівлі  -  російський  класицизм.  Приміщення  цегляне,  прямокутне,  цетральна  частина  -  двоповерхова.  Головний  і  парковий  фасади  мають  по  шість  колон  доричного  стилю.  Вікна  фасадів  одноповерхових  крил  прикрашені  трикутними  і  напівкруглими  мандриками   почергово.  Структура  будівлі  має  чіткий  поділ  на  урочисту  зону  -  І поверх  та  житлову – ІІ  поверх,  який  має  меншу  висоту  та  площу.

     Останні  Масюкови,  Костянтин  Павлович  і  Юлія  Василівна,  жили  в  цьому  будинку  до  своєї  смерті  (1915, 1916 рр)  .  Саме  вони  опікувались  сільською  школою,  на  Великдень  і  Різдво  приносили  подарунки  учням,  найчастіше  -  одяг.  У  будинку  Масюкових  часто  жили  сироти,  перебуваючи  на  повному  утриманні  поміщика.  Після  смерті  господарів  будинок  пустував  недовго.  З  1922  року  тут  почала  працювати  початкова  школа.

 

 

 

      Уже  на  початку  30-х  років  ХІХ  століття  школа  стала  семирічною.  В  роки  німецької  окупації  школа  працювала  (директор  Валевський),  хоча  далеко  не  всі  діти  її  відвідували.

     У  вересні  1943  року  село  Бобрик  було  визволено  Радянською  армією.  Від  обстрілів  дуже  постраждала  вулиця  Роменець,  поблизу  якої  розміщена  школа.  ,  але  шкільне  приміщення  на  диво  вціліло.  Перший  поверх  був  відведений  для  класів,  а  на  другому  -  жили  вчителі.

     У  1950  році  школа  стала  середньою  і  була  такою  до  1961  року.  Найбільше  число  учнів  (350)  було  зафіксовано  у  1953  році.

 

 

 

     07.11.58р.   Колона  школярів.  На  передньому  плані  директор  школи  Пазинич  Михайло  Трохимович  та  заступник  директора  Гладун  Дмитро  Архипович.

 

У  1965  році  Чернігівська  майстерня  УСНРПУ  виконувала  роботу  по  капітальному  ремонту :  розібрано  печі,  зроблено  систему  водяного  опалення  ,  зроблено  капітальний  ремонт  підлоги,  даху,  балкону.  Ремонт  було  успішно  завершено .  В  цьому  неабияка  заслуга  директора  Крячуна  Миколи  Яковича  і  всього  колективу  школи.

    Тоді  ж,  у  1965  році,  приміщення  школи  отримало  статус  архітектурної  пам’ятки  про  що  свідчить  знак,  встановлений  на  стіні  будинку.

    У  60-х  роках  ХХ  століття    школа  працювала  у  дві  зміни.  Діяли  різноманітні  гуртки  і  шкільний  хор,  незмінним  диригентом  якого  була  Пономаренко  Н.Є.

    У  1971  році  школа  налічувала  248  учнів  і  20  вчителів.   Активно  працювала  вечірня  школа ,  в  якій  навчалися  поряд  з  молоддю  дорослі  колгоспники  і  колгоспниці.  Приміщення  потерпало  через  відсутність  меблів  у  класах  та  їдальні.  На  подвір’ї  школи  були  розбиті  сільськогосподарські  ділянки  та  фруктовий  сад.

 

    В  різний  час  директорами  Бобрицької  школи  працювали:

 

Безпояско  Ганна  Сидорівна     початок  40-х  років

Харлан  Іван  Васильович     1945  -  1953

Марухач  Іван  Іванович    1953  -  1954

Головатий  Олександр  Миронович   1954  - 1957

Пазинич  Михайло  Трохимович    1957  -  1963

Крячун  Максим  Якович    1963  -  1968

Стрілець  Яків  Петрович    1968  -  1978

Харадзе  Сергій  Олександрович    1978  -  1979

Іщенко  Наталія  Іванівна    1979  -  1980

Коблиця  Олег  Борисович    1980  -  1984

Стрілець  Яків  Петрович    1984  -  1987

Голубенко  Володимир  Васильович    1987   -

 

    У  1990  році  приміщення  школи  перейшло  у  комунальну  власність.

    Із  1991  року  школа  має  статус  загальноосвітньої  школи  І-ІІ  ступенів.

    Школа  пишається  своїми  випускниками,  які  повязали  свою  долю  з  рідною  землею,  працювали  і  працюють  в  містах  і  селах  України.  В  роки  Великої  Вітчизняної  війни  воювали  на  всіх  фронтах.

    Уже  в  мирний  час  М.І. Лисак  (випускник  школи)  служив  у  обмеженому  контингенті  радянських  військ  у  Афганістані.  М.І. Лисаку  у  1986  році  довелося  стати  ще  й  ліквідатором  аварії  на  Чорнобильській  АЕС. Катерина  Григорівна  Гажа (Довгуля)  14  років  очолювала  медичну  частину  ЧАЕС,  кандидат  медичних  наук.

 

 

 

  Учасником  подій  на  Майдані  2004 року  та  Революції  Гідності  став  Лисак  Роман  Миколайович.   Випускники  школи  Блоха  О.П. ,  Пасюта  В.М. ,  Кошман  О.С. ,  Лобко  А.О. ,  Яременко  В.М.  були  мобілізовані  до  Збройних  сил  України  у  нелегкі  2014-15 рр.

     У  2016  році  Бобрицька  школа  налічує  48  учнів  і  14  вчителів,  директор  школи  Голубенко  В.В.